Профілактика вживання психоактивних речовин (ПАР) серед школярів та підлітків

Психоактивні речовини (ПАР) – це речовини, які при вживанні або введенні в організм впливають на роботу мозку та змінюють такі психічні процеси як сприйняття, свідомість, мислення, настрій або емоційний стан. Прикладами ПАР є алкоголь, кофеїн, нікотин, марихуана, нелегальні наркотики (ЛСД, амфетамін тощо) та деякі знеболювальні препарати. У звіті ВООЗ зазначено, що 2,6 млн. смертей на рік пов’язані з вживанням алкоголю, що становить 4,7% від загальної кількості смертей, 600 тис. летальних випадків на рік реєструються через вживання психоактивних речовин. За даними досліджень в рамках міжнародного проєкту ESPAD «Європейське опитування учнів щодо вживання алкоголю та інших наркотичних речовин» в Україні, частина підлітків, які вживали хоча б один раз в житті будь-які наркотичні речовини, становить 18%, з них майже 9% - марихуану, понад 9% - вдихали інгалянти (аерозолі, випари клею тощо) з метою викликати сп’яніння чи інші психоактивні ефекти. За різними оцінками, приблизно у 20% дітей і підлітків світу є психічні розлади або проблеми. Близько половини психічних розладів починається у віці до 14 років. Психічні розлади та розлади, викликані вживанням психоактивних речовин, є провідною причиною інвалідності, як у світі, так і в Україні. Близько 23% всіх років, втрачених в результаті інвалідності, обумовлені психічними розладами і розладами, викликаними вживанням психоактивних речовин.

Як дізнатись, чи вживає ваша дитина психоактивні речовини?

Найбільша небезпека психоактивних речовин, зокрема наркотиків, полягає в тому, що вони спричиняють залежність. Особливістю юнацького віку є суперечливість моральної свідомості. На відміну від дитини, яка приймає правила поведінки, вірячи в них, підліток уже починає усвідомлювати їхню відносність. Просте посилання на авторитети його вже не задовольняє. Більше того, руйнування авторитетів стає психологічною потребою, передумовою морального та інтелектуального пошуку. Потяг підлітка до вживання психоактивних речовин є ознакою більш глибокого особистого неблагополуччя. Основа цього симптому – психологічна готовність підлітка до вживання психоактивних речовин. Формуючись поступово, вона реалізується за першої ж можливості, тобто у разі виникнення відповідної ситуації, і є логічним завершенням попереднього розвитку.

Якими ж є ознаки вживання психоактивних речовин в т.ч. наркотиків?

• Зовнішні ознаки: звужені або розширені зіниці незалежно від освітлення, стан незрозумілої збудженості або млявості; мова швидка, невиразна; майже повна відсутність, або навпаки надмірність міміки; різка зміна настрою - спалах ворожості, дратівливості без будь-якої причини; провали в пам'яті, нездатність мислити логічно, пояснювати свої вчинки; безсоння і швидка стомлюваність, що змінюються незрозумілою енергійністю; невпевнена хитка хода; землистий колір обличчя, кола або мішки під очима; та інші
• Зміна поведінки: байдужість, втрата інтересів до колишніх захоплень, навчання, прогули занять в школі; відхід від колишніх друзів та поява нових (дивних з точки зору батьків); наростаюча прихованість, прагнення до усамітнення; поява брехливості; поява жаргонних слів і позитивних висловлювань щодо вживання ПАР; постійний пошук грошей; зміна апетиту. Якщо ви помітили якісь із цих ознак у своїх дітей, зверніться до психолога або нарколога.

Основні чинники, що перешкоджають вживанню психоактивних речовин підлітками:

- міцна сім’я, увага до захоплень підлітка з боку батьків; успішний досвід навчання і спілкування у школі; добре сформовані життєві навички; поінформованість про наслідки вживання психоактивних речовин; забезпечення захисного фізичного середовища у школі, у тому числі наявність охорони та чітких правил щодо заборони вживання психоактивних речовин, формування сприятливої загальношкільної атмосфери, що підтримує здорові стосунки між учнями і мотивує їх до здорового способу життя; розвиток в учнів знань про здоров'я, зокрема чинників, які впливають на здоров'я, негативні наслідки вживання психоактивних речовин; формування і зміцнення в учнів позитивної самооцінки, позитивних життєвих цілей, установок і навичок.